справляти

-я́ю, -я́єш, недок., спра́вити, -влю, -виш; мн. спра́влять; док., перех.

1) розм. Здійснювати певні заходи з приводу свята, події і т. ін.; відзначати. || Улаштовувати, організовувати (бал, бенкет, гулянку і т. ін.). || Виконувати культові обряди.

••

Справля́ти зару́чини — святкувати заручини, гуляти на бенкеті, вечірці з нагоди оголошення кого-небудь нареченою і нареченим.

2) Викликати яке-небудь почуття, враження і т. ін. || Спричиняти що-небудь, бути причиною чогось. || Робити, здійснювати щось відносно кого-, чого-небудь. Справляти враження.

••

Справля́ти вплив на кого, що — діяти певним чином на кого-, що-небудь; впливати.

3) Виконувати, здійснювати що-небудь. || Втілювати в життя, робити що-небудь дійсним, реальним. Справляти службу.

4) Усувати пошкодження, несправності, лагодити що-небудь поламане, розбите і т. ін. || розм. Робити правильним, вносити правки в друкований чи рукописний текст; виправляти. || розм. Перевиховуючи кого-небудь, прищеплювати йому кращі навички, позитивні якості, норми поведінки і т. ін.

5) розм. Придбавати що-небудь у власність, ставати власником чогось. || Купувати, шити (про одяг, взуття і т. ін.).

6) з кого – чого. Правити, вимагати (борг, податок і т. ін.).

7) розм. Спрямовувати, скеровувати що-небудь кудись. || Направляти кого-небудь у певному напрямку.

8) розм. Відправляти, відсилати що-небудь кудись.